Дундич, вандалізм, погруддя: усе, що варто знати про інцидент у середмісті Рівного (ВІДЕО)

Пошкоджене погруддя Олеко Дундича планують відновити. Про це сьогодні, 25 листопада заявив начальник управління культури і туризму Рівного Тарас Максименко. Принагідно він звернувся до осіб, які могли пошкодити пам’ятник, із проханням повернути гіпсову голову, щоб зекономити бюджетні кошти. 

Директор парку імені Шевченка Андрій Черепанов:
– Жодна камера з Будинку культури сюди не дістає. Єдине, що в нас патрулює сторож із собакою. Він ходить по периметру парку. В п’ятницю ввечері голова була. Ми дізналися про це в суботу зранку. І сьогодні (25 листопада, -ред.) зранку ми занесли заяву в поліцію.

Правоохоронці розслідують факт наруги над могилою.


Пресофіцерка відділу комунікації поліції області Марія Юстицька:
– З’ясовують, зокрема, час скоєного злочину та причетну до нього особу. Санкція статті передбачає покарання у виді штрафу до 3 тисяч 400 гривень, або арешт до 6-ти місяців, або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на той же строк.

"Могила Олеко Дундича". Саме таку офіційну назву має погруддя у парку Шевченка.

Завсектором охорони культурної спадщини обласного краєзнавчого музею Оксана Сикліцька:

– Це у нас є паспорт на пам’ятку історії місцевого значення "Могила Олеко Дундича". Власне, це от фотографія пам’ятника, який був встановлений у 59-му році у бронзі. Але в 2002 році.. його не стало на тому місці. 

Бронзове погруддя замістили ідентичним гіпсовим. Щоправда, ці зміни у паспорті на пам’ятку не вказані. У 2016-му році ім’я більшовика, який загинув у 1920 році під час штурму нашого міста військами Червоної армії, Олеко Дундича, внесли у перелік осіб, які підлягають декомунізації.

– Тільки через те, що це є могила, як вказано у паспорті, цього не відбулося з цією пам’яткою історії.

Прах Олеко Дундича перепоховували тричі. Спочатку його могила була в парку Шевченка. У 1927-му році рештки більшовика перенесли на Дубенське кладовище.

А це архівне фото 1940-го року, коли його прах повертають у центральний міський парк. У вересні 2017-го року на сайті Рівнеради з’явилася петиція про демонтаж пам’ятника і перепоховання Олеко Дундича. Але попри те, що вона набрала необхідні 300 голосів, могила і погруддя Олеко Дундича залишились в парку.

Начальник управління культури і туризму Рівного Тарас Максименко:
– Сам за неї голосував, що перепоховати на кладовищі. Думали про Дубенське кладовище, там же, де й Кузнєцов, маю на увазі – бюст. Там же було б логічно, щоб знаходився і Дундич. Цього не сталося, забракло коштів у бюджеті.

Сьогодні Тарас Максименко біля пошкодженого погруддя говорить про його відновлення:

– Пам’ятка ні в кого не перебуває на балансі. Але сьогодні ж буде сформований акт технічного стану, де буде описано її стан і шляхи вирішення ситуації. Далі ми звернемося на сесію міської ради, щоб виділили кошти управлінню для відновлення погруддя.


Клірик Свято-Покровського собору м.Рівне Петро Мартинюк:
– Сам факт вандалізму є неприйнятний. З іншого боку, якщо говорити про місце поховання, то воно є, певною мірою, недоречне. Якщо це назріло і це на часі, і не збурює громадськість, то можемо навести безліч випадків перепоховання воїнів Другої світової війни, воїнів УПА, які знаходили спочинок чи то в братській могилі, чи то на кладовищі.

Перепохованням Олеко Дундича у парку радянська влада позначила свою присутність у нашому місті, – вважає історик Володимир Борщевич. І каже, що цього урешті треба позбутися.

Доктор історичних наук Володимир Борщевич:
– Та годі носитися з тою ідеєю відновлення. По-перше, це вже не пам’ятник, а гіпсова копія там стоїть. Бо бронзовий зник. Залишився оригінальний тільки постамент. Остаточно прийміть рішення і поверніть цю могилу на Дубенське кладовище, де він був, і не треба більше дискутувати навколо цього питання.

Начальник управління культури і туризму Рівного Тарас Максименко:
– Взяти його й перепоховати зараз - це перевищення наших повноважень. Потрібне рішення. Я б хотів до хлопців звернутися, які цю голову відбили, користуючись нагодою. Я оглядав місце. Вона з гіпсу і якби впала, то розбилася б. Її акуратно відбили і забрали. І якби її хлопці повернули, то ми б зекономили бюджетні кошти.

Авторка: Валентина Гордич