"Я буду жити тьмі наперекір!": незрячий перекладач сонетів Шекспіра отримав премію Світочів (ВІДЕО)

Василь Лящук, незрячий перекладач сонетів Шекспіра та поет, став лауреатом щорічної обласної премії Світочів. Премія передбачає і грошову винагороду в розмірі 10 тисяч гривень. Щороку, – починаючи з 2003, – її отримують діячі культури і мистецтва. Про творче життя єдиного на Рівненщині перекладача сонетів англійського класика – у матеріалі.

Рівненський перекладач і поет Василь Лящук може процитувати напам’ять усі 154 власноруч перекладені сонети Вільяма Шекспіра. Друком вони вийшли у 2013 році. Ця збірка – білінгва, тобто містить оригінали англійською та переклади пана Василя українською.

Василь Лящук, перекладач, поет:

– Я Богу дякую за свою майже феноменальну пам’ять і за цей хист, яким обдарував мене Господь Бог. Я не кажу, що в мене талант, до таланту ще далеко. Я не вважаю себе талановитим.

Саме за цю книгу перекладач і отримав обласну щорічну літературну премію Світочів. Василь Лящук народився незрячим на праве око, а ліве бачило лише на 3%. У 40 років втратив рештки зору.

– А для того, щоб побачити, як тріпоче листочок на вітрі, то треба було мені взяти гілочку – і майже так недалеко біля ока. Зорі я не бачив, але у віршах згадував про зорі, бо хотілося рівнятися до тих, хто повністю бачить, – додає Василь Лящук.

Сонети Шекспіра пан Василь перекладав упродовж усього життя, збірку видав за власний кошт.

– Видно з його сонетів, що він наприкінці свого життя був незрячим, він часто згадує про сліпоту, а хто краще поспівчуває незрячому більше, ніж незрячий, – каже поет.

Літературою захопився ще у юнацтві, зараз у своєму доробку налічує 11 книг і власних поезій, і перекладів. Одна із них – "Запахла нехворощ і м’ята", що вийшла шрифтом Брайля.

– Один з моїх перших перекладів з англійської зроблений ще у 8-річній школі, тільки не пам’ятаю точно у 5 чи 7 класі. Вірш був у підручнику Едіт Сеґал – написала "Мости". Це американська поетеса. Один з моїх перших віршів "Зви мене, горне" був надрукований, коли мені було всього-навсього 15 років, – пригадує Василь Лящук.

Митець знає англійську, німецьку, есперанто, церковнослов’янську мови. Зараз Василю Лящуку 71 рік, він на пенсії, за життя працював переважно педагогом та у літературній сфері.

– Звичайно, хочу лишити якийсь слід на землі. Бо є дуже багато такого, що поки-що невидано. Я без книг жити не можу. Ви ж бачите, в мене комп’ютера нема, але стоять один бабіннік, другий, в мене на касетах. А тепер ще й на дисках і на флешках. Художню літературу читаю, беру в бібліотеці. І шрифтом Брайля. Без книг я не уявляю жодного свого життя, навіть жодної години. Я люблю знайомитися із новими творами і класичними, які вже дуже давно відомі, – додає митець.

В його мріях – видати увесь свій доробок. Та перед цим хотів би, щоб хтось допоміг йому принаймні під усне диктування набрати поетичні тексти.