Драккар Гунгнір спустили на воду Басового Кута: як це було (ВІДЕО)

Драккар – це дерев’яний човен вікінгів, яких у Київській Русі називали варягами. Рівненський драккар має у довжину дев’ять метрів і важить близько тонни. Тому аби його перевезти на водойму – залучають вантажівку з краном.

 

 

Та навіть у кузові човен вдається розмістити лише по діагоналі.

 

На фото водій Сергій Шульга

– Човен вперше, негабаритний вперше. Маємо таку ювелірну справу. Але головне зараз виїхати звідси, щоб не заважали машини, а так може бути.

 

 

– Максимум 15 км/год., ну може 30, – каже водій Сергій Шульга.

 

 

Для спуску на воду обрали місце, де є зручний заїзд для габаритної вантажівки та пристойна глибина під берегом. Тут кран переносить човен з кузова у воду.

 

Олег Петренко, який керував будівництвом, на борт драккара сходить першим. Човен трохи пропускає воду, але, як каже фахівець, для першого спуску це нормально. Потім деревина вбере у себе воду і човен стане на двісті кіло важчим.

 

Далі хлопці приєднують до корпусу голову дракона.

 

Будували драккар за гроші меценатів. Загальний кошторис приблизно 100 тисяч гривень, розповів керівник клубу історичної реконструкції "Оствиця" Юрій Ойцюсь. За його словами, вже з наступного тижня на човні розпочнуть катати охочих. Базуватиметься він на човнярській станції. А загалом драккар має стати частиною музею просто неба, який планують створити на Басівкутському городищі.

 

 

– В основу лягла ідея створення городища, ось там навпроти є Басівкутське городище, де ми хочемо створити музей-скансен, відтворити атмосферу Київської Русі. Човнярство – це один з пазлів, які лягають у це городище. Будуть і лодьї, і драккари, буде все у нас, – розповів керівник клубу історичної реконструкції "Оствиця" Юрій Ойцюсь.

 

Наразі він з колегами вправлятиметься у ходінні на веслах та під вітрилом.