Через акцію за імпічмент президенту у Рівному на учасників та матір склали адмінпротоколи (ВІДЕО) (ОНОВЛЕНО)
18:47, 25 тра. 2019
25 травня у Рівному на майдані Незалежності відбулася акція за імпічмент президенту. Учасників було двоє – 20-річний хлопець та 16-річна дівчина. Оскільки учасники не повідомили виконавчі органи влади заздалегідь поліцейські склали протоколи на обох, а також на матір неповнолітньої.
Кореспондету UA: Рівне вдалося поспілкуватися із учасницею акції Дариною Коцюрубою, яка зі своїм другом Романом стояла з плакатами в центрі міста, після чого правоохоронці, за словами дівчини, запросили їх у відділок поліції.
Кореспондету UA: Рівне вдалося поспілкуватися із учасницею акції Дариною Коцюрубою, яка зі своїм другом Романом стояла з плакатами в центрі міста, після чого правоохоронці, за словами дівчини, запросили їх у відділок поліції.
– Ми стояли тут, – розповідає Дар‘я Коцюруба, вказуючи пальцем на місце перед пам‘ятником Шевченку на майдані Незалежності. – Ось там телефонувала жіночка в поліції, ось тут вона нам погрожувала і ось сюди до нас підійшов поліцейський, – описує ситуацію Дар‘я.
– Мене і мого друга особисто не задовільнили призначення кварталівців на державні посади і призначення люстрованих нещодавно людей на державні посади і виступи президента російською мовою на території України, – пояснює Дар‘я Коцюруба, – це були головні причини. У нас писало на плакатах «Україна – поза законом», «імпічмент президенту», «не кумовство, а по-братськи» і ще був один плакат, але я уже забула який.
Дарина Коцюруба розповідає про те, що перехожа погрожувала закатати їх з товаришем в асфальт. Після цього до них підійшов поліцейський:
– Показав свій жетон дуже мимоходом, провів з нами коротку бесіду хвилини на дві і запропонував піти в відділок для дачі пояснень. Коли я запитала чи будуть на нас складати адмінпротокол він сказав що ні, не будуть, – розповідає Дар‘я Коцюруба.
Дарина з товаришем пройшли до відділу поліції.
– Мені нічого не сказали, вільна я не вільна. Я сиділа в холі близько двох годин після того як мене туди привели. Я встигала за цей час вийти в магазин за кавою і за водою, мені ніхто не казав ні слова, а потім спустилася жіночка – Паламарчук Ганна Олександрівна, мені здається, – розповідає дівчина.
– І ця жіночка почала казати мені в грубій формі, щоб я підходила до неї і йшла на гору для дачі показань. Я не пішла, я вийшла на вулицю, тому що була без матері і не була особо затриманою. Вона почала мені перегороджувати дорогу. Я не могла пройти. Вона почала кричати на мене. Вона почала дзвонити своєму «головному», як вона сказала. Він прийшов і сказав мені, що я все таки затримана. Вони кричали на мене, тисли. Ця пані, вона декілька разів говорила мені, що я псую їй сьогодні день, тому що вона хотіла повести кудись сина, а через те, що я така нагла вона не може цього зробити. Вона подзвонила йому при мені і сказала «привіт, мій маленький, ми мали з тобою сьогодні піти, але в мене тут на роботі так дівчинка нагла, що ми не можемо нікуди з тобою піти». І це все при мені робилося, – каже Дарина Коцюруба.
З відділку Дар’ю з відділку забирала її мама.
– Через годину мені дзвонять з криками. Вже дитина в істериці. Чую крики, не крики, підвищений тон. Ось і що я маю приїхати, – каже матір Дар‘ї Наталія Коцюруба.
Заступник начальника Рівненського міськвідділу поліції Іван Теліга (на фото) пояснив ситуацію кореспонденту UA: Рівне так:
– Сьогодні близько обіду до нас звернулися громадяни про те, що двоє осіб здійснюють мітинг на майдані незалежності з метою дискредитації президент України Володимира Зеленського. Під час перевірки даної інформації було виявлено одну неповнолітню дівчину 16 років та хлопця 20 років, в яких були чотири плакати ними ж намальовані. Даних громадян було запрошено до Рівненського відділу поліції, після чого при проведенні перевірки було складено адміністративні протоколи за статтею 185-1, тобто неповідомлення відповідних органів при проведенні мітингів демонстрацій і так далі.
Так як дана громадянка була неповнолітньою на її маму також було складено протокол за статтею 184 – неналежне виконання обов‘язків щодо виховання дітей.
Так як дана громадянка була неповнолітньою на її маму також було складено протокол за статтею 184 – неналежне виконання обов‘язків щодо виховання дітей.
Оперативні матеріали скеровані до Рівненського міського суду для прийняття рішення згідно із законом, – повідомив Іван Теліга.
Журналісти Суспільного також запитали у начальника міськвідділу поліції, на якій підставі затримували учасників акції.
– Дівчину і хлопця не затримували, а запросили у підрозділ для складання матеріалів про адміністративне правопорушення, – сказав начальник Рівненського міськвідділу поліції Василь Зелінський. – Ми змушені були реагувати на правопорушення.
Ми запитали у адвоката Олександра Бражнікова чи зобов‘язана була поліція складати протокол, чи правомірно склали протокол на матір Дарини Коцюрби. Ось, що він нам відповів. Далі пряма мова:
– Якщо ознаки громадського заходу-акції дійсно відповідали мітингу, то складення протоколу за порушення порядку його проведення виглядає цілком обгрунтованим. Інша річ, чи був такий захід примусу виправданим і чи не було підстав для того, щоб обмежитись профілактичними заходами. Однак це не робить дії поліції незаконними їх правильність вже переходить у площину оцінки майстерності, а не законності професійної діяльності, яку оцінить вище начальство, в тому числі і щодо місця складення протоколу (на місці, чи у відділку). Стосовно відповідальності батьків за так званий недогляд за дітьми, то тут склад адміністративного правопорушення відсутній, адже мова йде про громадську позицію дітей, за яку батьки відповідальності нести не повинні, як от за ухилення від обов’язку годувати, одягати та сприяти навчанню, – каже Олександр Бражніков.
Наразі це все, що вдалося з‘ясувати редакції UA: Рівне. Ми слідкуватимемо за долею адмінпротоколів у суді.
Журналісти Суспільного також запитали у начальника міськвідділу поліції, на якій підставі затримували учасників акції.
– Дівчину і хлопця не затримували, а запросили у підрозділ для складання матеріалів про адміністративне правопорушення, – сказав начальник Рівненського міськвідділу поліції Василь Зелінський. – Ми змушені були реагувати на правопорушення.
Ми запитали у адвоката Олександра Бражнікова чи зобов‘язана була поліція складати протокол, чи правомірно склали протокол на матір Дарини Коцюрби. Ось, що він нам відповів. Далі пряма мова:
– Якщо ознаки громадського заходу-акції дійсно відповідали мітингу, то складення протоколу за порушення порядку його проведення виглядає цілком обгрунтованим. Інша річ, чи був такий захід примусу виправданим і чи не було підстав для того, щоб обмежитись профілактичними заходами. Однак це не робить дії поліції незаконними їх правильність вже переходить у площину оцінки майстерності, а не законності професійної діяльності, яку оцінить вище начальство, в тому числі і щодо місця складення протоколу (на місці, чи у відділку). Стосовно відповідальності батьків за так званий недогляд за дітьми, то тут склад адміністративного правопорушення відсутній, адже мова йде про громадську позицію дітей, за яку батьки відповідальності нести не повинні, як от за ухилення від обов’язку годувати, одягати та сприяти навчанню, – каже Олександр Бражніков.
Наразі це все, що вдалося з‘ясувати редакції UA: Рівне. Ми слідкуватимемо за долею адмінпротоколів у суді.
________
26 травня, 11:35
Ось яке роз’яснення на прохання Суспільного з приводу цієї ситуації надав Михайло Лебедь, член правління ГО «Правозахисна Ініціатива». Публікуємо без скорочення та змін:
«І. В Україні відсутність сповіщення органів влади про намір провести мирне зібрання не є правопорушенням, та не є «порушенням порядку організації або проведення» мирних зібрань.
Обов’язок сповіщати (повідомляти) органи влади про намір провести мирне зібрання (ч. 1 ст. 39 Конституції) не є імперативним, оскільки право на мирні зібрання без повідомлень випливає з комплексного аналізу норм Конституції та відсутності заборон і санкцій за неповідомлення в українському законодавстві:
1. Ч. 2. ст. 39 Конституції серед підстав для обмеження права на свободу зібрань не містить такої підстави як «на підставі відсутності завчасного сповіщення» влади про намір провести мирне зібрання;
2. Ч. 1 ст. 22 Конституції визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Тобто людям і громадянам в сфері прав і свобод дозволено все, що прямо не заборонене законодавчими актами Верховної Ради України;
3. Ч. 2 ст. 58 Конституції визначає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. За правовою позицією Конституційного Суду затримання людини у будь-якому випадку не може бути визнане обґрунтованим, якщо діяння, які інкримінуються затриманому, на час їх вчинення не могли розцінюватися або не визнавалися законом як правопорушення (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2010). В Україні немає адміністративної та кримінальної відповідальності за неподання завчасного сповіщення. Немає і жодного закону України, який би забороняв проведення мирних зібрань без повідомлень.
Отже, вимога повідомляти владу не є імперативною. А отже наявність завчасного сповіщення не може бути «порядком організації або проведення» мирних зібрань, бо «порядк» за визначенням мав би бути чітким.
Через це прогресивні правозахисники та юристи висловлюють тезу, що попереднє сповіщення (повідомлення) влади про намір провести мирне зібрання в Україні, є правом, а не обов’язком.
Міжнародне право в галузі прав людини також не вимагає, щоб в національному законодавстві містилася вимога подання попереднього повідомлення про мирні зібрання. В Керівних принципах Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи зі свободи мирних зібрань сказано, що стихійні мирні зібрання слід вважати законними, та розглядати в якості очікуваної ознаки здорової демократії (§ 128). Влада, за умови збереження мирного характеру стихійного зібрання, повинна завжди сприяти його проведенню і забезпечувати його захист (§ 4.2), навіть якщо в законі відсутнє відповідне виключення з правил подачі повідомлень (§ 131).
Стихійні мирні зібрання є розповсюдженим світовим, європейським та українським явищем. Причиною зібрань без повідомлень бувають або раптові події, після яких одразу починається протест, або відсутність бажання повідомляти чи взагалі бачити на своєму мирному зібранні поліцію. Наприклад, якщо працівники поліції є супротивниками конкретного мирного зібрання і можуть чинити зібранню перепони, бо очільники і працівники мають інакші політичні погляди. Тобто в ситуаціях, коли поліція відмовляється виконати покладені на неї позитивні зобов’язання щодо захисту мирного зібрання і сприяння його проведенню (§ 4.1 та 113 Керівних принципів Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи зі свободи мирних зібрань).
ІІ. В Україні не існує «порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». Притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 КУпАП є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення («порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій») має бланкетний характер і відсилає до неіснуючого законодавчого акту українського парламенту. Зокрема в постанові Верховного Суду №5-49кс13 від 03.03.2014 про це йдеться наступне: «Порядок організації проведення зборів має бути встановлений Верховною Радою України і виключно на підставі закону, оскільки саме законами України визначаються права та свободи людини і громадянина, зокрема й право на мирні збори, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина». Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина (п.п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції), єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент (ст. 75 Конституції), що означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2002).
Відсутність в Україні «порядку організації або проведення» підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини у справах «Вєренцов проти України» та «Шмушкович проти України». В цих рішеннях Європейський суд постановляє, що притягнення до адміністративної відповідальності за «порушення порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» в Україні сьогодні є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Ніякого покарання без закону). А Національна поліція України має забезпечувати систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Кожен поліцейський також зобов’язаний знати закони та інші нормативно-правові акти, що визначають його повноваження (п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Ст. 185-1 КУпАП є радянським анахронізмом. Вперше ця стаття з’явилась в Кодексі Української РСР про адміністративні правопорушення 03.08.1988, куди на хвилі боротьби з національно-визвольними рухами в Радянському Союзі була включена указом Президії ВР Української РСР № 6347-XI «Про відповідальність за порушення встановленого порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». Загалом сам Кодекс про адмінправопрушення був ухвалений ще в 1984 році, і досі містить багато радянських рудиментів.
ІІІ. Рівненську молодь 25.05.2019 поліція затримувала (ст. 261 КУпАП) незаконно – під виглядом добровільного опитування (ст. 33 Закону «Про Національну поліцію»). А незаконне затримання людини є кримінальним злочином.
ІV. Уся поведінка поліції під час інциденту 25.05.2019 у м.Рівне, включно з абсурдним фактом складання адміністративного протоколу за ст. 184 КУпАП про «невиконання… обов’язків щодо виконання дітей» щодо матері протестувальниці, свідчить про політизацію поліцейських.
«І. В Україні відсутність сповіщення органів влади про намір провести мирне зібрання не є правопорушенням, та не є «порушенням порядку організації або проведення» мирних зібрань.
Обов’язок сповіщати (повідомляти) органи влади про намір провести мирне зібрання (ч. 1 ст. 39 Конституції) не є імперативним, оскільки право на мирні зібрання без повідомлень випливає з комплексного аналізу норм Конституції та відсутності заборон і санкцій за неповідомлення в українському законодавстві:
1. Ч. 2. ст. 39 Конституції серед підстав для обмеження права на свободу зібрань не містить такої підстави як «на підставі відсутності завчасного сповіщення» влади про намір провести мирне зібрання;
2. Ч. 1 ст. 22 Конституції визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Тобто людям і громадянам в сфері прав і свобод дозволено все, що прямо не заборонене законодавчими актами Верховної Ради України;
3. Ч. 2 ст. 58 Конституції визначає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. За правовою позицією Конституційного Суду затримання людини у будь-якому випадку не може бути визнане обґрунтованим, якщо діяння, які інкримінуються затриманому, на час їх вчинення не могли розцінюватися або не визнавалися законом як правопорушення (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2010). В Україні немає адміністративної та кримінальної відповідальності за неподання завчасного сповіщення. Немає і жодного закону України, який би забороняв проведення мирних зібрань без повідомлень.
Отже, вимога повідомляти владу не є імперативною. А отже наявність завчасного сповіщення не може бути «порядком організації або проведення» мирних зібрань, бо «порядк» за визначенням мав би бути чітким.
Через це прогресивні правозахисники та юристи висловлюють тезу, що попереднє сповіщення (повідомлення) влади про намір провести мирне зібрання в Україні, є правом, а не обов’язком.
Міжнародне право в галузі прав людини також не вимагає, щоб в національному законодавстві містилася вимога подання попереднього повідомлення про мирні зібрання. В Керівних принципах Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи зі свободи мирних зібрань сказано, що стихійні мирні зібрання слід вважати законними, та розглядати в якості очікуваної ознаки здорової демократії (§ 128). Влада, за умови збереження мирного характеру стихійного зібрання, повинна завжди сприяти його проведенню і забезпечувати його захист (§ 4.2), навіть якщо в законі відсутнє відповідне виключення з правил подачі повідомлень (§ 131).
Стихійні мирні зібрання є розповсюдженим світовим, європейським та українським явищем. Причиною зібрань без повідомлень бувають або раптові події, після яких одразу починається протест, або відсутність бажання повідомляти чи взагалі бачити на своєму мирному зібранні поліцію. Наприклад, якщо працівники поліції є супротивниками конкретного мирного зібрання і можуть чинити зібранню перепони, бо очільники і працівники мають інакші політичні погляди. Тобто в ситуаціях, коли поліція відмовляється виконати покладені на неї позитивні зобов’язання щодо захисту мирного зібрання і сприяння його проведенню (§ 4.1 та 113 Керівних принципів Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи зі свободи мирних зібрань).
ІІ. В Україні не існує «порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». Притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 КУпАП є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення («порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій») має бланкетний характер і відсилає до неіснуючого законодавчого акту українського парламенту. Зокрема в постанові Верховного Суду №5-49кс13 від 03.03.2014 про це йдеться наступне: «Порядок організації проведення зборів має бути встановлений Верховною Радою України і виключно на підставі закону, оскільки саме законами України визначаються права та свободи людини і громадянина, зокрема й право на мирні збори, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина». Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина (п.п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції), єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент (ст. 75 Конституції), що означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2002).
Відсутність в Україні «порядку організації або проведення» підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини у справах «Вєренцов проти України» та «Шмушкович проти України». В цих рішеннях Європейський суд постановляє, що притягнення до адміністративної відповідальності за «порушення порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» в Україні сьогодні є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Ніякого покарання без закону). А Національна поліція України має забезпечувати систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Кожен поліцейський також зобов’язаний знати закони та інші нормативно-правові акти, що визначають його повноваження (п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Ст. 185-1 КУпАП є радянським анахронізмом. Вперше ця стаття з’явилась в Кодексі Української РСР про адміністративні правопорушення 03.08.1988, куди на хвилі боротьби з національно-визвольними рухами в Радянському Союзі була включена указом Президії ВР Української РСР № 6347-XI «Про відповідальність за порушення встановленого порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». Загалом сам Кодекс про адмінправопрушення був ухвалений ще в 1984 році, і досі містить багато радянських рудиментів.
ІІІ. Рівненську молодь 25.05.2019 поліція затримувала (ст. 261 КУпАП) незаконно – під виглядом добровільного опитування (ст. 33 Закону «Про Національну поліцію»). А незаконне затримання людини є кримінальним злочином.
ІV. Уся поведінка поліції під час інциденту 25.05.2019 у м.Рівне, включно з абсурдним фактом складання адміністративного протоколу за ст. 184 КУпАП про «невиконання… обов’язків щодо виконання дітей» щодо матері протестувальниці, свідчить про політизацію поліцейських.
Інформація про погрози протестувальникам відкриття кримінального провадження за ст. 109 ККУ («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади») викликає особливу тривогу і потребує додаткової перевірки. »
Читайте також: У поліції заявили про службову перевірку щодо дій працівників, які складали протоколи на рівнян за міні-акцію
У неділю на події в Рівному відреагував Президент, у Фейсбуці він написав, що з’ясував ситуацію та закликав поліцію у подібних випадках діяти м’якше. Більше про це тут: "Мені неприємно максимально": дівчина відповіла на реакцію Зеленського щодо "затримання" у Рівному________
27 травня
Давати оцінку правомірності складання адмінпротоколів не компетенція прокуратури, а виключно суду. Так прокоментували згаданий випадок у Рівненський місцевій прокуратурі. Як розповів її керівник Максим Горковенко, про інцидент вони дізналися з публікацій в інтернеті. Реагуючи на них, працівники прокуратури прибули у міський відділ поліції, але Дар’ї Коцюруби та Романа Філюка там вже не було.
– Перевірку з приводу законності складання адміністративних протоколів за статтею 185 Кодексу України про адмінправопорушення щодо цих осіб місцева прокуратура не проводила, оскільки вказане питання знаходиться поза межами компетенції органів прокуратури, визначених Законом України "Про прокуратуру". Законність складання вказаних протоколів оцінюється виключно судом. ГУНП в області призначено службову перевірку, тому з урахуванням матеріалів вказаної перевірки прокуратурою у подальшому буде дана оцінка діям працівників поліції, – сказав керівник Рівненської місцевої прокуратури Максим Горковенко.
Інші новини:
