Про Другу світову війну згадували сьогодні в Центрі соціального обслуговування. Там для людей, які пам’ятають ті події, влаштували святковий обід.
Сьогодні тут зібралось шість десятків літніх людей відзначити День пам’яті та примирення. Серед них і дев’яностошестирічний Михайло Макаров. Для нього війна почалась у лютому 1941 року, а завершилась у травні 1945-го в Берліні.
– 41 року, 10 лютого я потрапив у перше Орджонікідзенське піхотне училище. Не пройшло і року, як розпочалась війна. Всі пішли на фронт. І воювали до кінця. Я був поранений. День перемоги я зустрів в Берліні. Кінець війни. Всі раділи. Люди всі були схвильовані. Люди були задоволені тим, що ми врешті решт перемогли фашистську нечисть, – розповів учасник бойових дій Михайло Макаров.
Припало на роки війни і дитинство Галини Попикіної. Та жінка пам’ятає її з першого по останній день.
– Шарахнула бомба за городом, загинув сусід. Мене туди не пустили, хоч я і хотіла побігти туди. Тільки чула, що там такий котлован, що і хата туди влізе. А їх летіло... просто земля і все тремтіло. Десять підряд. Це на Київ летіли. Просто через нашу хату. Отакий був перший день війни. З вулиці ніхто з фронту не прийшов. Ніхто. Тільки старики були ті, що їх не забрали, то залишились, – каже дитина війни Галини Попикіна.