«Відповідальність на нас зараз як ніколи висока»: шефредактор новин UA: РІВНЕ Орест Гринюк
Як працює Рівненський ньюзрум Суспільного під час карантину, через що довелось пройти команді під час спалаху коронавірусу у самій філії поділився шефредактор новин UA: РІВНЕ Орест Гринюк.
У журналістиці Орест з 1997 року. Має досвід кореспондента, ведучого телепрограм та головного редактора новин на комерційних телеканалах, в держтелерадіокомпанії і на Суспільному. З 2017 – шефредактор новин UA: РІВНЕ.
Третій місяць ми працюємо в умовах карантинних обмежень. Чи була готова команда до такого виклику?
— Ми розуміли, що пандемія рано чи пізно прийде в Україну, і на Рівненщину зокрема. Підготуватися до неї було неможливо, тому що така річ трапилась вперше. Коли з’явились перші випадки інфікувань в Україні ми почали думати над тим, аби мінімізувати свої ризики. Всіх, кого можна було, відправили працювати дистанційно. Передусім це наш діджитал підрозділ, який і досі перебуває на дистанційній роботі. Новинарів поділили на дві команди. Частина людей працює у ньюзрумі, частина – дистанційно з дому. Звичайно подбали про засоби захисту, безконтактне вимірювання температури, дезінфекцію, збільшили соціальну дистанцію.
Зараз відчутно зменшилась кількість інфоприводів, як знаходите теми?
— Безумовно, інформаційне поле змінилося, але ми не замкнулись у чотирьох стінах. Адже телебачення — це передусім картинка. І тому, якщо є ентузіасти, які спускають на воду давньоруський човен, ми їдемо і це знімаємо. Якщо музей готує експозицію, ми теж про це розповідаємо. Коли відбувається протест під міськвиконкомом чи назріває якийсь комунальний конфлікт — все це є темами наших сюжетів.
Рівненська служба інформації має сумний досвід роботи при закритій філій, через інфікування колег. Як організували роботу?
— Закриття філії на два тижні було вимушеним. Інфікувались семеро працівників. На жаль, наш колега Микола Теремок через ускладнення спричинені коронавірусом пішов від нас. Але ми не могли залишити нашу аудиторію без місцевої інформації. Було вирішено щопівгодини готувати рухомий рядок на телеканалі. Окрема подяка за ударну працю нашому діджитал підрозділу, який в цей час навіть наростив темпи та повністю інформував про те, що відбувається у Рівному та області на сайті філії та всіх цифрових платформах.
Як впорались з тривогою і чи не було панічних настроїв?
— Робота журналіста за будь-яких часів є стресовою. Новинарі мають міцні нерви, тому паніки не було. Тривога за рідних, близьких, своїх колег присутня і вона буде, доки все це триватиме.
Що довелось робити вперше, чого ніколи не робили?
— Вперше довелось писати стендапи і робити включення у масках. І головне – ми навчилися працювати з дому. Ми зрозуміли, що, маючи комп’ютер з інтернетом та телефон, журналіст може робити повноцінні матеріали. Ми забезпечили дистанційний доступ новинарів до фабрики новин і людина перебуваючи вдома, може стежити за онлайн брифінгами, брати коментарі через скайп, вайбер чи телефоном і все це опрацьовувати.
Чого найперше потребують глядачі в умовах обмежень?
— Наші глядачі, слухачі, інтернетаудиторія зараз потребують оперативної і перевіреної інформації про ситуацію з коронавірусом в місті та області: скільки хворих, скільки вилікувалось, яка ситуація в лікарнях, чи вистачає засобів захисту і ліків. Цікавлять людей і практичні речі: як працюватиме громадський транспорт, чи відкриті магазини, як працюватимуть ринки, установи, як отримати довідку, пенсію, субсидію. Дати відповіді на ці запитання — наша задача.
Вже звичною стає інформація схожа на фронтові зведення, а чи був матеріал найскладніший у підготовці?
— Не найважчий сюжет, а найважче рішення. Коли знімальній групі потрібно було їхати на блокпости у карантинні села, і ти розумієш, що це потрібно зробити, а з іншого боку усвідомлюєш всі ризики такої поїздки. Ніхто нікого не примушував. Це було добровільне рішення нашої бригади: поїхати і зробити ці матеріали.
Чи є в цих умовах місце позитиву?
— Не карантином єдиним. Ми підготували цикл сюжетів про митців, спортсменів, які поділились тим як вони себе почувають на карантині, як мотивують себе і намагаються бути прикладом для інших.
Альтернативні види спілкування і отримання інформації допомагають чи заважають?
— Скайп, вайбер, зум — не нове для нас. Ми давно це використовуємо, але зараз на онлайн методи роботи переходять також і влада, і інші структури. На брифінгах, які відбуваються без журналістів, ми ставимо запитання — їх озвучують, чиновник відповідає. Складність у тому, що коли журналіст не присутній фізично, йому важче «дотиснути» чиновника і отримати конкретну відповідь. Але це прийнятний метод роботи за нинішніх умов.
Як відбувається співпраця новинарів із діджитал підрозділом?
— Тут у нас чітка давно відпрацьована схема. Коли журналіст прибуває на місце події, коротенько пише фабулу з двох-трьох речень, фотографує або знімає відео на телефон і скидає діджиталу. І поки журналіст ще працює на місці, новина вже з’являється на сайті.
Чи не позначились обмеження на достовірності і якості інформації?
— Ми ніколи не відступали від журналістських стандартів і цінностей Суспільного. А в умовах надзвичайної ситуації почали перевіряли інформацію ще ретельніше. Адже зараз навіть перекручене слово чи невдало вжитий термін може спричинити паніку. Тому відповідальність на нас зараз як ніколи висока.
Як оцінюєте роботу команди в умовах надзвичайної ситуації?
— Я знав, що у нас є команда, і робота під час епідемії це ще раз підтвердила. Телебачення це колективна праця. Я хочу щиро подякувати колегам, які вистояли у цей непростий час.